АМФІТЕА́ТР, у, ч.
1. У давній Греції і Римі — відкрита кругла або півкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. Амфітеатр кінчається з другого боку високою горою Голицею (Н.-Лев., II, 1956, 414); Особливий розряд рабів становили гладіатори. Це були люди, яких.. примушували битися один з одним або з дикими звірами на арені амфітеатрів (Іст. стар. світу, 1957, 162).
2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо за партером, а також частина залу, де розміщені ці крісла. В Олиних очах щезло все — і амфітеатр.., і червоні обої лож (Фр., II, 1950, 73).
3. у знач. присл. амфітеа́тром. Півколом, що підвищується, розширяючись догори. Салоніки розкинулись на горі, як і Константинополь, амфітеатром (Коцюб., III, 1956, 350); Бойові підрозділи батальйонів.. зайняли всі сади підгір’я, що нависали над селом величезним квітучим амфітеатром (Гончар, III, 1959, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 41.