АНАЕРО́БИ, ів, мн. (одн. анаеро́б, а, ч.), біол. Організми, здатні жити й розвиватися без вільного кисню за рахунок розщеплення хімічних сполук; протилежне аероби. Анаероби, як і інші мікроорганізми, потребують для свого розвитку цілого ряду вітамінів (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 41.