АНА́ЛІЗ, у, ч.
1. Метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини; протилежне синтез. Проходять [у "Бориславських оповіданнях" І. Франка] живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38); Аналіз — це мислене розчленування предмета або явища, виділення окремих його частин, ознак, властивостей (Психол., 1956, 125); // Розгляд чого-небудь. На комсомольських зборах Андросов за наказом Руднєва зробив аналіз операції і подав список товаришів для нагороди (Шер., Молоді месники, 1949, 64).
2. Визначення складу і властивостей якої-небудь речовини, дослідження їх. Зробив мені він [лікар].. аналіз мокроти (Л. Укр., V, 1956, 389); Він зробив хімічний аналіз багатьох гірських порід (Видатні вітч. географи.., 1954, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 41.