АНТЕ́НА, и, ж. Провід або система проводів, що служить для випромінювання радіохвиль під час радіопередачі або для їх уловлювання під час радіоприймання. Горбок виявився добре замаскованим танком. Навіть антена радіостанції.. дуже скидалась на тоненький прутик молодої осики (Собко, Стадіон, 1954, 289); // Щогла, висока тичина і т. ін., до верху якої прикріпляється цей провід. Будинки світяться вночі, просторі, теплі, чисті. Стримлять антени, й приймачі з Москви приймають вісті (Забіла, Промені, 1951, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 48.