АНТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін. На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові, наче античні вази (Коцюб., II, 1955, 406); — Я дуже задоволений, що моїм синам школа прищепила любов до античних авторів (Письмен. зблизька, 1958, 59); У Північному Причорномор’ї розвивалася антична культура, що збагатила культуру місцевих племен, які донесли її кращі традиції аж до часів Київської Русі (Вісник АН, 6, 1957, 3).
2. Який своєю красою, пропорціями нагаду б давньогрецькі або давньоримські статуї (про постать, риси обличчя і т. ін.). Це була дівчина неповторної вроди …Чорні, шнурком витягнуті брови відтіняли це античне чоло знизу (Смолич, Мир.., 1958, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 51.