АПРОБА́ЦІЯ, ї, ж.
1. книжн. Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. Однак Рим.. не дав своєї апробації, і товариство не було відкрите (Фр., XVI, 1955, 147); Роботи.. інститутів діставали апробації на широких конференціях всесоюзного характеру (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 5).
2. с.-г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого з них для насіння. Контроль за збереженням сортової чистоти [насіння] здійснюється методом польової апробації (Техн. культ., 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 56.