АПТЕ́КАР, я, ч. Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Коб., III, 1956, 468); При багатьох монастирях ще в XVII ст. були лікарі й аптекарі і навіть лікарні (Шк. гігієна, 1954, 17); // Власник аптеки. Перша приватна аптека в Києві була відкрита в 1728 році аптекарем Бунче (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 56.