АРА́ПНИК, а, ч. Довгий ремінний канчук для мисливських собак. Так частенько вичитував Олексій Іванович своїм кріпакам, додаючи до того ще більше снаги черкеським арапником (Мирний, IV, 1955, 220); Він копилив верхню губу і грав арапником (Рибак, На світанку, 1940, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 57.