АРГУМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перах., книжн. Наводити аргументи (в 1 знач.), докази; обгрунтовувати. Головне враження, яке вона ["Русалка Дністровая"] робить на нас, се якесь неясне, а сильне чуття, ніжне.., як чуття дитини, котра рветься на волю силою вродженого потягу, не аргументуючи, не роздумуючи (Фр., XVI, 1955, 39); Вони не мали ніяких доказів, нічим не могли аргументувати.. підозріння про злочинну діяльність доктора Гальванеску — відомого наукового діяча (Смолич, І, 1958, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 58.