АРЕШТА́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до арешта́нт, арешта́нти. Він щовечора розповідав нам свої прекрасні казки.. і багато закрашував наше сумне арештантське життя (Вас., IV, 1960, 44); // Належний арештантові. Арештантський халат; // Признач. для арештантів. На запасній колії стоїть невеличкий поїзд; арештантський вагон з загратованими вікнами, два тепляки і класний (Донч., II, 1956, 235); // у знач. ім. арештантська, кої, ж. Приміщення для тимчасового утримання арештованих. А потім розмістили їх: в арештантську всіх, — лише Давида взяв рудий за руку й повів до флігеля (Головко, II, 1957, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 58.