АРТИ́КЛЬ, я, ч., грам. Частка, що вживається в деяких мовах при іменниках для розрізнення роду, надання їм означеності або неозначеності. Означений артикль уживається, коли йде мова про якийсь певний, відомий предмет або особу (Сл. лінгв. терм., 1957, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 62.