АРТИ́СТ, а, ч.
1. Той, хто публічно виконує твори мистецтва (актор, музикант, співак та ін.). Йому заманулось піти в оперу й послухати якогось приїжджого артиста (Н.-Лев., IV, 1956, 292); Крізь парусинову завісу глядачам було видно, як метушились по сцені артисти, готуючись до початку вистави (Шиян, Баланда, 1957, 209); * У порівн. Тризлов високо розмахував рукою, наче артист (Кучер, Чорноморці, 1956, 332).
2. перен. Той, хто досяг високої майстерності в будь-якій галузі; митець. В тих [Бориславських] оповіданнях ви бачите самого Франка — Франка-борця, який не криє своїх симпатій і антипатій, борця, що часом перемагає в нім артиста (Коцюб., III, 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 63.