АСОЦІА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної господарської, політичної, культурної чи якої-небудь іншої мети; товариство, спілка. "Робітничий клас — пише Маркс у "Злиденності філософії" — поставить, в ході розвитку, на місце старого буржуазного суспільства таку асоціацію, яка виключає класи і їх протилежність.." (Ленін, 25, 1951, 362); Існування численних художніх асоціацій та угруповань на початку 30-х років перетворилось на гальмо для дальшого розвитку радянського мистецтва (Мист., 5, 1957, 9).
2. Сполучення, з’єднання чого-небудь в одно ціле. Сполучення простих молекул у складніші, яке не спричиняє зміни хімічної природи речовини, має назву асоціації молекул (Заг. хімія, 1955, 196); Радянські вчені відкрили ще один тип малих зоряних систем — зоряні асоціації (Наука.., 2, 1955, 19).
3. псих. Зв’язок між окремими нервово-психічними актами — уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття і т. ін. викликає інше. — Хіба українця ці слова не можуть навести на дуже поетичні асоціації ідей? (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 85); По якійсь невловимій асоціації вона несподівано побачила себе восьмирічною дівчинкою (Донч., V, 1957, 319); Асоціації утворюються в тому випадку, коли відповідні психічні процеси переживаються одночасно або безпосередньо один за одним (Психол., 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 67.