АТА́КА, и, ж.
1. Навальний напад війська на ворога; вирішальний етап наступу. Уранці наступного дня почалась атака (Донч., III, 1956, 118); Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (Гончар, Таврія.., 1957, 689).
В ата́ку йти (ки́датися і т. ін.) — навально наступати на ворога. Два чорноморці в бліндажі Лишилися в живих… Вже котрий раз ворожий полк В атаку йде на них (Нагн., Пісня.., 1949, 45); Психі́чна ата́ка див.психі́чний.
2. перен. Рішуча дія, спрямована проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. Планомірна атака радянських фізиків на атомне ядро, проникнення в найглибші таємниці природи ядерних сил відбуваються.. чимдалі інтенсивніше (Наука.., 4, 1957, 3); Він [чоловік] був радий, що так щасливо одбився од жінчиної атаки (Чаб., Балкан, весна, 1960, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 69.