АФЕКТА́ЦІЯ, ї, ж. Неприродність, штучність у поведінці, манерах, піднесеність у мові. Голос плив, мов річка, рівно, без утоми, без афектації (Фр., III, 1950,87); — Для народу стараємося, для нашої держави, — просто, без афектації продовжувала ланкова (Минко, Вибр., 1952, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 73.