БАГАТИ́РСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до багати́р. — Добре серце положили йому в груди; та й розуму не задурили багатирськими витребеньками (Мирний, V, 1955, 184); Іван і Василь були се два багатирські сини із Соколія (Федьк., Буковина, 1950. 58); Це Костенко, багатирський син на все село (Кач., II, 1958, 57); // Належний багатиреві. Багатирська хата.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 79.