БАГНЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до багне́т 1. Багнетне вістря; // Здійснюваний за допомогою багнетів. Відкритого багнетного бою вони [румуни] не витримували і бігли врозтіч (Кучер, Чорноморці, 1956, 130); Вони підводяться — борці сивобороді, Що знали смак нужди, дим перших барикад, Що йшли у наступи, в атаки йшли багнетні (Бажан, I, 1946, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 84.