БАГНИ́СТИЙ, а, е.
1. З багнищами; болотистий, грузький. Багнисті береги Пляшової такі, що там ні пішки пройти, ні конем проїхати (Кач., Вибр., 1953, 161); Вершники обминули останній чагарник і виїхали на багнистий луг правого берега Вісли (Тулуб, Людолови. І, 1957, 5).
2. Укритий болотом (у 2 знач.); грязький. Багнистою вулицею йшов мужик (Коцюб., І, 1955, 309); Деякі з них [січовиків] відстають, падають прямо на багнистий шлях (Цюпа, Назустріч.., 1958, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 84.