БАГНИ́ЩЕ, а, с. Те саме, що багно́ 1 — 3. У долині, мов у ямі. На багнищі город мріє (Шевч., І, 1951, 245); — Не любиш мене, а я візьму з горя та й утоплюся в оцім багнищі (Н.-Лев., III, 1956, 343); У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Епік, Тв., 1958, 384); А ти, натхнення,.. Не дай заснуть душі співцевій ..У цім багнищі, де загруз Між друзів і служитель муз! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 84.