БАГНУ́ТИ, ну́, не́ш, недок., діал.
1. з інфін. Дуже хотіти, бажати. Мій син багне йти до школи так, що ну! (Сл. Гр.); Він багне забути і про свій немолодий вік, і про осоружну хворобу (Дмит., Обпалені.., 1962, 14).
2. за чим, чого. Прагнути до чого-небудь. — Добре, коли молодий чоловік привикає любити правду, шукає її, багне за новими науками (Мак., Вибр., 1954, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.