БАДЬО́РО. Присл. до бадьо́рий. Дарка співала.. так бадьоро, голосно, завзято (Л. Укр., III, 1952, 660); Усім нам ця прогулянка була приємна, почували ми себе бадьоро (Трубл., III, 1956, 404); * Образно. Свіжий сніжок.. бадьоро рипів під ногами (Добр., Очак. розмир, 1965, 205); // у знач. присудк. сл. Про наявність бадьорого настрою. Рушаю далі — тепер бадьоріше. Тепер є певність. Я скоро побачу панну Анелю (Коцюб., II, 1955, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 86.