БА́ЖА́НИЙ, а, е. Такий, якого бажають, чекають, до якого прагнуть. Настала бажана неділя (Н.-Лев., III, 1956, 138); [Свічка:] Вийди ж скоріше, о друже бажаний, Вийди на тихий мій гук (Коч., І, 1956, 464); Намагалась [княгиня Ольга] заснути, але бажаний спокій не йшов до неї, думки заважали спочити (Скл., Святослав, 1959, 50); // Який відповідає чиїм-небудь уподобанням, смакам, інтересам, поглядам. Найдалі за місяць я пришлю Вам рукописи і бажаний мені порядок оповідань (Коцюб., III, 1956, 203); Вона сильно любила життя — світле, радісне, сповнене сонцем бажаної роботи (Трип., Дорога.., 1944, 66); // у знач. ім, ба́жа́не, бажаного, с. Те, чого хто-небудь бажає, до чого хтось прагне. Коли чогось дуже бажаєш, то бажане здається простим, можливим (Моє життя в мист., 1955, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 87.