БАЗИЛІ́К, у, ч. (Ocimum Basilicum). Кущова або напівкущова трав’яниста рослина, деякі види якої ефіроносні і мають промислове значення; васильки. У дощову погоду і жаркі вітряні дні базиліку не збирають, бо дуже знижується вихід ефірної олії (Ол. та ефір. культ., 1956, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 88.