БАКАЛА́ВР, а, ч.
1. іст. Звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії і України до 1869 р. Другого дня пішла чутка між студентами, що Воздвиженського.. мали навіть замір зоставити при академії бакалавром (Н.-Лев., І, 1956, 367).
2. Найнижчий учений ступінь у старовинних і деяких сучасних західноєвропейських університетах. Здобуття Юрієм Дрогобичем у 1470 р. ступеня бакалавра, а в 1472 — магістра свідчить про його наукові здібності і неабияку наполегливість у подоланні труднощів (Укр. іст. ж., 4, 1960, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 91.