БАЛЯ́СИ, ів, мн.
1. Виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів і т. ін., а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого. Перед балясами тягнулась довга лава свідків (Фр., VI, 1951, 267).
2. перен., розм. Пусті, веселі балачки, розмови; баляндраси, теревені.
∆ Баля́си точи́ти — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне. Точила [Дідона] всякії баляси.., Енею тілько б угодить (Котл., І, 1952, 77); Частина вільних козаків видивлялась на польський табір і точила баляси, від яких схоплювався то тут, то там регіт (Панч, III, 1956, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 98.