БАНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який утратив виразність через часте повторення; утертий, неоригінальний. Він танцював з нею кілька турів, обмінявся кількома банальними фразами (Фр., VII, 1951, 238); Чижик підкинув до підборіддя скрипку.. і зацигикав банальну полечку (Панч, І, 1956, 197); Звичайно, банальні, заяложені рими не можуть нікого зворушити (Рад. літ-во, 5, 1958, 27); // Буденний, звичайний. Вже й черемха розпускається — Хоч банальна, а така. Що безсило опускається І в деструктора рука (Рильський, І, 1956, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 99.