БАНДИТИ́ЗМ, у, ч. Злочинна діяльність озброєних банд, що чинять грабежі, розбої, вбивства; терористична діяльність контрреволюційних банд. У 1921 р. на Україні існували десятки банд.. Бандитизм перешкоджав переходові до мирної праці, створював додаткові труднощі (Іст. УРСР, II, 1957, 221); [Гармаш:] Товаришу Смола. [Смола:] Селянин. Незаможник. Працював у боротьбі з бандитизмом (Мик., І, 1957, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 99.