БАНДУРИ́СТА, и, ч., рідко. Те саме, що бандури́ст. Й по сусідніх селах знали бандуристу.. Всюди його пісню, щиру і огнисту. Мир невередливий слухати любив (Щог., Поезії, 1958, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 100.