БАНЯ́К, а́, ч., розм. Чавунний горщик; казан. Було й дітям частенько повнісінькі баняки молодих качанів варили (Вишня, II, 1956, 80); Полиці заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею, хлібом, пирогами (Кучер, Трудна любов, 1960, 164); * У порівн. Голова ватажка напухла, як баняк (Фр., III, 1950, 152); Грицько Вересай, сидячи під церковною оградою, грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Бурл., О. Вересай, 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 102.