БАСКА́К, а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана й збирач податків на Русі в часи монгольсько-татарської неволі. Щоб тримати в покорі руське населення, хани призначали в руські землі баскаків з військами. Під їх контролем перебували князі (Іст. УРСР, І, 1953, 103); Нур’ялі підвівся, рушив до дверей, але на порозі вже стояв гладкий баскак у малиновому шовковому халаті з ремінним нагаєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 109.