БАТА́ЛІЯ, ї, ж.
1. заст. Бій, битва, бойовище. Торік приїздив наш братик з війська та розказував, як він був у баталії (Вовчок, І, 1955, 333); — Як ви здогадуєтесь, це їм [шведам] Петро Великий дав під Полтавою баталію (Ю. Янов., II, 1954, 123).
2. розм., ірон. Сварка, бійка. Христя сиділа, як на вугіллях, і ждала, що ось незабаром і здійметься баталія! (Мирний, III, 1954, 229); Невже ми тут до вечора будемо вести баталію з оцим зухвалим хлопчиськом? (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 110.