БАТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Різати великими шматками, їдять [вартові] м’ясо, батуючи мечами, їдять садовину і п’ють шоломами вино (Л. Укр., II, 1951, 321); Трактор з плугом на стерні батує лемешами чорну, аж масну, землю (Головко, І, 1957, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112.