БА́ТЮШЧИН, а, е. Належний батюшці (див. ба́тюшка1). Вони.. часом дивувались трохи, що слова проповіді і вчинки батюшчині не зовсім сходяться якось (Коцюб., І, 1955, 326); — У батюшки красти гріх, — сказав Павлуша. — Пусте! Я тобі більше скажу. Батюшчині яблука, вони, я гадаю, ні на що інше не годящі (Довж., Зач. Десна, 1957, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112.