БАТІ́Г, тога́, ч.
1. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга. Батога з піску не сплетеш (Укр.. присл.., 1955, 287): Погоничі кричали на коней, свистіли, ляскали батогами (Н.-Лев., II, 1956, 29); Кілька разів Кармалюка арештовували, били батогами і засилали в Сибір (Кучер, Дорога.., 1958, 204); * Образно. Вже швидко весна, і під золотими сонячними батогами доведеться морозам знітитись, збавити пихи і, врешті, ганебно втекти на далеку північ (Кир.,Вибр., 1960, 75); * У порівн. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (Стельмах, Хліб.., 1959, 29).
Да́ти батога́ — ударити батогом. — А ну, Гнідко, розправляй ноги! — промовив дід до коня.. і.. дав батога гнідому (Мирний, І, 1954, 281).
◊ [Як] з кло́ччя баті́г: а) поганий, нікудишній. [Галина:] З Бойка такий командир, як з клоччя батіг (Зар., Антеї, 1962, 21); б) про слабовільну, слабохарактерну людину. Батько Ксенин був батіг з клоччя: що жінка казала, те він і робив (Гр., Без хліба, 1958, 64); — Та й чоловік мій, як з клоччя батіг, сказати правду (Н.-Лев., II, 1956, 14); Як із батога́ тріс́нув — дуже швидко. Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі (Мак., Вибр., 1954, 200).
2. Стебло виткої або сланкої рослини; огудина. Кущі калини та орішника порозпускали тонкі гілки аж додолу. Березка, хміль укривали їх своїми довгими батогами (Мирний, III, 1954, 293); Численні сорти огірків відрізняють за скоростиглістю і довжиною батогів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 186).
Петро́ві батоги́, мн. (одн. петрі́в баті́г) — багаторічна трав’яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе; цикорій. Підбирала [дівчина] один колір до другого, сплітала докупи [квіти], перев’язуючи гнучкими Петровими батогами (Мирний, II, 1954, 68); Цвіли над шляхом петрові батоги, зоріли ромашки, а з гущавини придорожнього жита виглядали соромливі волошки (Цюпа, Грози.., 1961, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 111.