БАЯНІ́СТ, а, ч. Музикант, що грав на баяні. І встали хлопці в повен зріст. Аж пил у колі стелиться, І вже виводить баяніст "Берізку" і "Метелицю" (Мал., III, 1957, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 116.