БГА́ТИ, бга́ю, бга́єш, недок., перех.
1. Стискаючи в руках, м’яти, скручувати що-небудь. Вона.. хапала листки, бгала Їх у руках і оберемками кидала в камін на жар (Н.-Лев., IV, 1956, 241); Ланкові — молоді дівчата — ..опускали очі та бгали краєчок біленької хустки, помережаної власними руками, і боялися поворухнути лівим плечем, щоб, бува, не брязнули голосно ордени й медалі, щедро почеплені до новенької жакетки (Ю. Янов., II, 1954, 152).
2. Певним чином складати, згортати що-небудь. Гнат стояв оддалік та осміхався, дивлячись, як Настя примірювала червону, як жар, матерію і бгала її в дрібненькі фалди (Коцюб., І, 1955, 54).
3. у що. Вкладати, втискати щось куди-небудь. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю (Барв., Опов.., 1902, 292); * Образно. В питанні про те, в якій мірі чужомовні слова можуть увіходити в українську мову, можна прийняти такий принцип: не цуратися їх, але й не бгати їх у нашу мову без міри (Сам., II, 1958, 371).
◊ Хоч у ву́хо бгай — дуже лагідний, тихий, покірний. — Що за люба дитина мій Карпо, такий слухняний, такий тихий, хоч у вухо бгай (Н.-Лев., II, 1956, 281); Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Мирний, IV, 1955, 36).
4. Робити з тіста пироги і т. ін. Звечора під новий год Дівчата гадали: ..З тіста бгали шишечки; Оливо топили (Бор., Тв., 1957, 60); Через яр ходила Та воду носила, Коровай сама бгала. Дочку оддавала (Шевч., І, 1951, 368).
5. діал. Вити (гніздо). Не бгай же гніздечка у діброві, А зобгай же гніздечко у степу, край дороги (Чуб., V, 1874, 1057).
6. діал. Підгортати, підгинати. Коло них лежала мама, марна, жовта, і бгала коліна під груди (Стеф., Вибр., 1945, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 116.