БЕВЗЬ, я, ч., лайл. Те саме, що бе́взень. — Який-бо ти бевзь і справді (Шевч., I, 1951, 104); Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним Чи бюрократом (є ще цей бур’ян!), — Він був мов кремінь — і перемагав (Рильський, Мости, 1948, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 118.