БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНО. Присл. до безапеляці́йний 2. Він сказав се так рішуче, безапеляційно, що я й не думав сперечатися з ним (Фр., III, 1950, 223); І вона.. твердо й безапеляційно вирішує: справді, з ним щось діється (Коз., Сальвія, 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 119.