БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е. Те саме, що невира́зний. У поета знов з’явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Л. Укр., III, 1952, 704); — І усміхнувшися якимсь безвиразним усміхом, дивилась я на неї широко отвертими очима (Коб., І, 1956, 187); — Селом, де я не йшла, на мене видивлялися понурі, безвиразні очі (Кач., II, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 121.