БЕЗВЛА́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безвла́дний. Моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і цю безвладність тіла серед цвіту яблунь (Коцюб., І, 1955, 420); Тяжка безвладність огорнула ціле її тіло, а зів’ялі руки безсило впали на коліна (Кобр., Вибр., 1954, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.