БЕЗВІДРА́ДНО, БЕЗОДРА́ДНО. Присл. до безвідра́дний. Їй [Христі] ще тяжче стало дома, ще безодрадніше (Мирний, III, 1954, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 121.