БЕЗВІ́Р’Я, я, с.
1. Відсутність віри в кого-, що-небудь. Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання. Тяжке безвір’я в себе, в свій талан (Л. Укр., І, 1951, 122).
2. Відсутність віри в бога; безбожність. Складний шлях від віри в бога до безвір’я пройшов [робітник] (Наука.., 6, 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.