БЕЗГОЛО́В’ЯЧКО, а, с., нар.-поет. Те саме, що безголо́в’я. Дівчата.. впали коло мене, плачучи: — ..Мати божа! За що се над нами таке безголов’ячко? (Вовчок, І, 1955, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 123.