БЕЗДА́РНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. безда́рний. Внутрішня порожнеча і бездарність Аркадія [з оповідання М. Коцюбинського "Коні не винні"] проявляються в його мові (Укр. літ., 10, 1957, 148).
2. Те саме, що безда́ра. Він був би "круглою бездарністю" на сцені… (Л. Укр., III, 1952, 701).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.