БЕЗДИХА́ННО. Присл. до бездиха́нний. Може, вона думала, що його вже нема? Що лежить він десь бездиханно у братській могилі? (Рибак, Час.., 1960, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.