БЕЗДУ́МНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безду́мний. Після нападу болів заступав спокій та бездумність (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 127.