БЕЗДІ́ЛЛЯ1, я, с.
1. Брак будь-якої роботи, заняття; бездіяльність, неробство. Маленька праця краща за велике безділля (Укр.. присл.., 1955, 84); Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї муки примусового безділля (Л. Укр., І, 1951, 314); Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (Криж., Під зорями.., 1950, 27); // Невикористання чого-небудь у роботі. Рейки.. вкрилися свіжою іржею від безділля (Ле, Міжгір’я, 1953, 241).
2. розм. Неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця. Оснівочку пропила, клубки на похмілля, — нехай теє не лежить у скрині безділля (Сл. Гр.); Сим двом безділля — всяке горе. Здавалось по коліна море (Котл., І, 1952, 235).
3. діал. Ледар, нероба. "Доню ж моя, доню, Да яке ти ледащо.., Да яке ти безділлє [безділля]!" (Чуб., V, 1874, 905).
БЕЗДІ́ЛЛЯ2 див. бездо́лля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.