БЕЗКОМПРОМІ́СНИЙ, а, е. Який не визнає компромісів, не йде на компроміси. Вільний художник, правдивий і безкомпромісний, він не щадив у розмовах салашистів (Гончар, III, 1959, 228); // Який виключає можливість примирення, проходить без компромісів. Доки існуватиме капіталізм, боротьба на ідеологічному фронті.. буде жорстокою, безкомпромісною класовою боротьбою (Ком. Укр., 5, 1963, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 131.