БЕЗКОРІ́ВНИЙ, а, е. Який не має корови (корів). В артілі вже немає безкорівних господарств (Рад. Укр., 25.VIІІ 1946, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 132.