БЕЗЛИ́СТИЙ, а, е. Який не має листя. Котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Вовчок, І, 1955, 203); Схилились берези безлисті, А вітер у гаї завив (Граб., II, 1959, 414); Рідкі безлисті віти не могли як слід сховати його від ворожих очей (Шиян, Гроза.., 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 133.